Сніжна зима… землю накрила,
Їй, саме час, розправить крила,
Та вдень імла снить, на заваді,
Притихли з вітром, хмари раді.
Спіткнувсь мороз, об промінь сонця,
Слізьми вмиваються віконця,
Шибки ронили диво - іній,
Ховали мрії в небо сині.
Блакить сіріла, у зажурі,
У снігах рихлих брови хмурить,
Відчай зими, знівечена знов,
Нині чому, зрадницька любов?
Ніч підкрадається, шепоче,
Допоможу… тобі охоче,
Я грішна з місяцем у змові,
Скоро ти будеш у обнові….
Він злим ошкіриться котиськом,
І кілька раз яскраво блисне,
Покірно з’явиться морозець,
Сплетеш землиці, білий вінець….
Все буде добре , повір, твій час!
08.01.2024 р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030318
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2025
автор: Ніна Незламна