Общність людей -загнули,
Кого, кого ви обманули?
Дім, родина - це кажуть,
кажуть батьківщина.
Вусатий слово це придумав.
Він врядтуваи вас задумав.
Двадцятий з'їзд КПРС - на ньому хрест,
на ньому хрест.
КП брехала, на нього все вона зіпхала.
А що таке оте КП?
Хтось сплюнув,
Певно так воно і є.
Яка там общність,
де ті люди.
В окопі лиш,
інші - приблуди.
А хто накази віддає?
Невже людиною він є?
У бій бійців підняв
Й веде?
Невже?
Невже?
Чи ті, що в ліжку іноземців?
То общність.
Певно то є так.
Із ліжка в ліжко.
Якось так.
Невже ото твоя родина?
Нема ні дочки, ані сина.
Окоп та ворог.
Бісовщина.
Ото болото, то трясина.
Невже ото і є країна.
То певно сон дурний
наснився, через плече...
перехрестився.
[b]Аскет[/b]
Перед тем как скрыться за горизонтом
На одно, единственное мгновение...
Солнце..
озаряет...
всё небо!
-А люди?
-Люди с криком:
-У-ра!
Идут..
идут в никуда.
Этот прощальный,
прекрасный всплеск..
и всё.
-А люди?
-А люди есть.
-А люди здесь?
Люди не искры
И не огни.
Люди в тени.
Люди в тени.
А эта песня о любви.
Песня о Солнце
И о зари.
Солнышко в небе
ярко сияет,
Солнышко всех
и всё обожает.
Руки небес
Радость
Тепло
В мир поднебесный
оно отдало.
Этот прощальный,
прекрасный всплеск..
и всё.
-А люди?
-А люди есть.
-А люди здесь?
Люди не искры
И не огни.
Люди в тени.
Люди в тени.
А эта песня о любви.
Песня о Солнце
И о зари.
Солнышко в небе
ярко сияет,
Солнышко всех
и всё обожает.
Руки небес
Радость
Тепло
В мир поднебесный
оно отдало.
Море к нему потянулось волной
Нежно так
Томно лишь шепчет:
-Постой.
Пусть только миг.
Он только мой.
Лишь насладись пенной волной.
Хоть мишь на миг
я на тебе,
я над тобой
Вновь озарись
вместе со мной.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030302
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.01.2025
автор: oreol