римуючи нічийні імена
шліфуючи утробну порожнечу
чекаючи, вже вічність як_ до речі
коли все ж лусне напнута струна
між скель бажань / над прірвою ілюзій_
<
по чорній, чи по білій йтимеш смузі
тримаючи в долонях жар, чи лід
багрянцем сорому покрився б ти, чи зблід
віднині й прісно все єдино вже_
<
від ката жертву бо не вбереже
бог мертвий_ не наверне до молитви
на все свій час_ ковтати пил доріг
упасти ниць_ спочивши від гонитви
зробити крок за дійсності поріг
сягнути сонця, криком рвати небо
знесилившись сховатися у тінь
залоскотавши жницю сухоребру
в ніч лиховісну гаркнути : "амінь"_
<
гірка отяма_ яма каяття
серцебиття вгаває_ на хресті
клянуть світанку золото ворони
іскриться кров ще тепла на косі
коса лежить біля пустого трону
змія кусає хвіст, бринить струна
римуються нічийні імена...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030247
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2025
автор: Ки Ба 1