Нехай мурчать пухнастії коти
І у людей, що зазнають печалі...
Нехай комусь мурчала б навіть ти,
Розсунула б в тенетах всі вуалі
Про все минуле, що ти досі - у межАх
Тримала, як розраду, на долонях...
Нехай... Але ж для долі - не межа
Затиснути бажання лиш... поволі...
Зважати на гидотне та пусте...
Не це тебе життя весь вік навчало!..
Зважай лиш: все доступне - то просте!
Чи не дарма коти про це мурчали?...)))
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030237
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2025
автор: Володимир Науменко