Знову порожні надії...
Порожньо... склянки та посуд...
Знову занедбані мрії,
Вади - на будь-який розсуд,
Тіло - суцільна омана, -
Пристрасті - лиш навіЯння...
Душі - оголені рани,
Та лиш примара кохання...
Знову порожні судини,
Що захлинаються жаром...
Погляди знову невинні...
А у душі - лиш піджарить...
Світло неначе тьмяніє
У різновиді... Та вдоста!..
Вже від жаги каменіє
Клинами й повстю - короста...
Кріпко, міцніше за сталі,
Жаром, сльозами невпинне...
Мабуть, вже суть - в п'ядестали,
А від німого - в провину...
Знову порожні надії...
Порожньо... склянки лиш... посуд...
Знову занедбані мрії
Й вади - на будь-який розсуд...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030232
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.01.2025
автор: Володимир Науменко