[i]Розбий себе холодом...
[/i]
Втомилась від холоду: він обпікає губами,
Жадано кличе у вирій невід-мерзлоти,..
Стягує осінь, в яку я пірнула думками,
Навіює спомин... в оазі полин-пустоти.
Втомилась від затінку: він оперізує соти,
Змінює сяйво на кинуті часу вогні...
Лише б не втонути, допоки не зіткано води,
Лише б не розбитись об скелі, надійно пусті...
Втомилась від погляду - раннього дотику грому.
Сонними крилами дихає статний ліхтар.
Втомилась від омуту - в ньому багато порому,
У ньому заліг невимовно розтятий муар...
21.12. 2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030217
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2025
автор: Сара Ґоллард