Скульптор вирвав чорний камінь із скелі,
Із холодної і онімілої.
Обламав йому кути невеселлі
І надав він камню контури тіла,
Вміло залізною волею різця
Та на гранях непокірної глиби
Вивів мужні риси обличчя бійця:
М'язи, зморшки, навіть вигини ліній...
Майстер переніс влучно в твердий камінь
Вилиці малюнок і чоло та ніс.
Очі в погляді добрі, не лукаві.
Рот сказати бажаючий правди зміст...
Залишилось груди мечем розсікти,
Тремтливе серце витягти із них...
У безликості нам їм'я не знайти.
Світ палає, зростають межі війни...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030184
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.01.2025
автор: Маг Грінчук