Хоч посидь…
Просто поруч… на відстані ритму…
Просто серце до серця…
в долоні долоня.
Можеш слово сказати,
чи просто молитву
прошептати…
На все є надія Господня.
Просто ніч надто темна.
Втомилися очі
серед мороку травня
твій образ шукати.
Хочу потиск руки,
щезнуть злі поторочі.
Мучать душу без сну.
Чи ж тобі…
та й не знати?
Просто поруч.
Побудь.
Я від тебе окрилюсь.
Вище майських дощів
хочу злинути в Космос.
Від сум’яття безсила,
шляхів не осилю.
Обіцяю розраду.
Побудь, чуєш, просто.
Може й справді моє примітивне прохання,
від дощів безкінечних пригнічує втома.
Просто будь завжди там, де любов чи кохання
віднайшли свій притулок… й очікують вдома…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030137
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2025
автор: на манжетах вишиванки