сестра зозулі повідом крізь смуток
змахнувши з вії крихту солі злої
за кого вибачатися у долі
в місцях які не вберегли здобуток
так й не спромігшись їстівних каштанів
на шлях для тих хто не знаходить неба
нарешті кинути під ноги на потребу
щоби наїлися неначе марципанів…
в Купави дім і вогкий і тривожний
такий слизький і довгий як нудота
як в тих місцях де всі пташині сестри
знаходять вирій вічної скорботи
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030115
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2025
автор: bloodredthorn