Хліб на столі, у дзбані мед,
У фруктовниці зрілії плоди,
Було би так завжди...
Але хіба відомо наперед?
Замало у достатку рівноваги,
Душа болить, за стресом стрес,
Життя трісе усі можливі ваги,
Людське часом втрачає Сенс...
Та в богоявленні Христа,
Буття і Сенсу знов заграви.
Отож, життя людське не суєта,
А час Величності, час Слави.
І нам, разом, би зупинитись,
І задуми, і оцінити свої дії...
Пора, пора живим молитись
Христосу, як Спасителю, Месії!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030104
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.01.2025
автор: Ivan Kushnir-Adeline