Не перший рік війна у нас триває
З росією, де гине кращий цвіт,
На жаль, на неї очі закриває
Глухий непередбачуваний світ.
Він різний: десь голодний, а десь ситий,
Вогонь війни гасить не поспіша,
Хоч мав би стати справедливим ситом,
Та зачерствіла до біди душа.
Слова турботи шле нам співчутливі,
Коли згоряють у вогні життя,
Москва ж ракетні посилає зливи
І топче гідність, волю, почуття.
О Боже, поможи сліпим прозріти,
Щоб менше було сліз і сивини,
Адже твої щоденно гинуть діти,
Тож війни всюди-всюди зупини,
24.12.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030066
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2025
автор: Ганна Верес