Так світло, ніжно, любий, я тебе кохаю.
Хоч моє тіло не в обіймах твоїх рук,
Я твоє дихання крізь простір відчуваю,
Тепло щоки твоєї, серця мірний стук.
За те, що стріла тебе, шлю я Богу дяки.
Любов до тебе є солодка , мов шербет.
З тобою труднощі долаю я всілякі,
Ти – моя сила, мої крила, мій хребет.
Так, часом, віра в те, що любиш мене, гасне.
Уява родить в серці сум, в очах – росу.
Де ти є? З ким ти? Викладаєш своєчасно
Допис про те, що помагаєш ЗСУ.
І як тебе я далі можу не любити?
Люблю, як бусли річку, неба синь, село.
І вірю, щастя колись зможемо відпити,
Подарувати одне одному тепло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1030049
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.01.2025
автор: Крилата (Любов Пікас)