Муза Поема

Музі  моїй,  Любові  Божій
і  Любові  Матері  Божої,
здивовано  з  любов’ю  присвячується




—  Лілейна  розкіш  —
квіткова  свіжість!
кипіння  Бога  а  знігзбиваючий
розсИл  —
те  кажеш  —  що  ніхто  і  не  просив  —
бо  хто  це  знав?..


—  Чи  все  промірюється  шоколадом?
Чим  міряється?


—  Все  —  музою!!
І  —  всі  мені  в  світі  союзники!..


—  Це  кожен?  Аж  молоде  й  зелене?


—  Здіймись,
ця  муза  —  о,  огненність…
«Здіймись,
бо  стати  древом,  що  зелене  ,  —
ти  стань
торцем
до  мене,
всій  вселенній!!
Так  встань  
щоб  ти  горів  —  серцем  горів!»


—  Що  ясени  переросли…
вже  ліхтарів?..
Час  осіда  
в  нашім  дворі…


—  Те  скажеш,  що  ніхто
і  не  просив—
бо  хто…


—  …не  знаючи  його
іще  просив??


—  Будеш  сидіть  у  Львові  —
то  можеш  й  не  сказать
такого?


—  Що  ж?  —  розімкнись??


—  Але  є  праве  крило  музи
в  серці  —  
в  Бога…
А  як  Давид?  «Бачив  Його  завжди
праворуч  мене»?
«простір  священний»  ,  Бог  далі
йде  —
музі  залишаться  сліди
і  встане  муза  —  й  закипа  огненне…
то  введення,  —  куди  й  веди
квіти  огненні  мов  сліди…
кипіння  сил  —  це
знігзбиваючий  розсил
те  кажеш  —
що  ніхто  і  не  просив
з  Вселенної
до  цього  —  не  було  —  нічого
так  не  вела
Любов
ніхто  таку
не  знав…
врешті  Давидові  Бог
не  продиктував…
Він  —  надихав
Радість  Любові
близькість
Любові…


Давид  же  в  серці  —
й  не  неУк  
скарб  серця
і  придбав
а  не
людських  наук…


до  речі,
поки  не  загрузли…


все  Богом  міряється:
лагідно  —
хоч  ніби  «встань!  встань!»  —
музою…
допоки  не  згадав
і  не  сказав
Христовий
тож  безсмертний  геній
чи  думаєш
часи  обійдуться  й  без  мене


а  муза  лагідна:
«вниз,  й  догори!»
 встань!!»

«із  Духа  квітів  —  навстачай!»
а  м’язи  духу
й  просто  м’язи  —  накачай…  Та  
змінюйся  ж!!
пропала  сцена


а  зникне,  хто  є  діалог  з  Тобою,
без  дихання  —
а  зовні  то  вогонь
що  ніби  монолОжить?
А  Мати  Божа??


В  мені  ця  Муза!!!  —
Вона
і  Любов  Божа…
Ісуса  —  то  ніби  привласнюю:
молюся:
«Ісусе  найсолодший,  Боже  мій!»
Любов  же  Божа  —  усе  моє
то  все  зможу…
«Йди  за  Мною.»
Відповідь
Вже  готова
В  чиїмсь
Серці!..


Даремно  звемо  своїм  —  серце,
якщо
вже  спочатково  
воно  Боже.
Нас  не  переможуть.  


29.12.2024,  з  причастям  —  
04.01.2025,
м.Київ  —  третій  
вибір  Богородиці

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029973
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2025
автор: Шевчук Ігор Степанович