Пробирається вечір крізь прозору завісу,
Розпаковує сміло дивовижну валізу,
Підготовлені речі ще з тієї відпустки,
Обережно лишає клаптик літньої хустки.
Заглядає у вічі, знов даруючи згадку
І з натхненням малює ту зворушливу казку
Та душевна манера - поділитися хоче,
Мелодійно та ніжно, ніби промінь лоскоче.
Тож схилюся в обійми, мені затишно, правда,
І емоцій прекрасних я усе-таки, варта,
Він утішити вміє, мов маленьку дитину,
І з любов'ю, що лине я тихенько спочину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029944
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2025
автор: Наталі Косенко - Пурик