Невидимий над містом гріється костел
І маскарони німо мріють, бородаті,
Шпилі стрибають у розрідження пусте,
Спадає вічна розкіш в руки ангеляті.
У мушлях вікон, завитках імперських дів,
Побілених сто раз, як стіни блідо-лиці,
Як перли розкидає мірно зяблик спів,
Цвіркун мелодію міську веде на скрипці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029937
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.01.2025
автор: Валерій Лазор