Зустрілись олімпійські чемпіони,
Та і почали лясать про найвищі перегони.
Як в їх державах про таке вітають,
І що вони за "золото" те мають.
Почав американець, дуже вже хвалився,
Їм до такого не звикати, їм таке годиться.
Мені мільйон долярів Президент, в придачу,
В Техасі ранчо, чи в Лас Вегасі дачу.
Ну а ще Лінкольн, ото таку автівку,
Мільйон на картку, щоб не витрачав готівку.
Англієць теж без спину розходився,
І довго майже тим самим хвалився.
А ось радянський, вагомих аргументів він не має,
Але як кажуть, останній козир в рукаві тримає.
Тай вихиливши віскі, каже сеньори й сер,
Ви геть не знаєте що є СРСР.
Не уявляєте яке то задоволення я маю,
Коли в руках я від Генсека грамоту тримаю.
Небайдужий, січень 2025 року.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029834
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2025
автор: Небайдужий