Пробачте,
та я буду першою в черзі
за сяянням червня в рубінах черешень,
за спокоєм плеса. Слухняно-нечемна,
мов Пеппі за тридцять з уявним конем на
веранді. Панчохи у стомлених мештах
по травах ідуть до підніжжя нарешті.
Втрачаючи ніжність, збираючи рештки
любові до світу, вирощую шершнів,
і стійкість до болю, і лапки волошок.
Їх небо поволі складатиме в кошик.
Навчаюсь потрошку, як бути собою —
найкращою з версій семи кольорів.
У спектрі — свобода. «Не здамся без бою», —
мелодія рветься крізь копії днів.
7.12.2024
© Олена Галунець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029825
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2025
автор: Олена Галунець