Пізно ввечері людино, підніми очі вгору
І вдивися в таємниче, хмуре зоряне небо.
Відкриває синь диво у книзі Бога просторів.
...Міріади далеких зірок - безодні потреба.
Виглядають сузір'я, наче хімерні фігури,
Зібрані до купи, мов на небесному килимі.
І залежно від пір року змінюються в натурі...
Взимку сяють чудово. Бачиш сузір'я в блакиті
Оріона і Великого Пса та Візничого!
Навесні зникають вони і з'являються інші...
Тож безодня космічна не стає таємницею.
Вабить до себе небесна картина палахтіння...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029812
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2025
автор: Маг Грінчук