Вже Листопад перший сніг, люті морози
Зима малює узори на вікні.
На очах троянд кристальні чисті сльози
І їй сниться весна у казковім сні.
О ,трояндо чарівна квітко любові!
Хто тебе лишив вмирати на снігу?....
Дозволь я зігрію у пісні , у слові!...
Захищу від холодних зим на вітру.
Зійшов зоряний вечір під небесами
Нахиляє небо голубу блакить.
Я , як Місяць одинокий вечорами
Хочу красу троянди боготворить.
Біла трояндо, ти наче музика зір!
Вабить, так до тебе п'янкий аромат.
У квіт розмаю - струна мелодійних лір
Дарують букет коханим , для свят.
Ще вчора цвіла, ти у раю для світу
Від дощу помарніла твоя краса.
Зронені пелюсточки лежать під снігом
І на щоці блищить кристальна сльоза.
Квітка ,як від спраги водиця з джерельця
А завтра красу замете білий сніг.
У серці їх леліють закохані серця
Встеляють на рушник пелюстки до ніг.
Білі троянди дарують усім свято
І запалюють мить щастя на стеблі.
Колючі шипи ранять руки безжально...
Тим ,хто зриває, топче вас на землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029798
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.01.2025
автор: Чайківчанка