Ти про мене не думай не треба
заховай свою душу від себе
ми з тобою розстались назавжди
тільки серцю нажаль не накажеш
тільки ти не дивися у небо
мою душу не клич ти до себе
ми на так швидко змінили маршрути
тільки душу забув при стебнути
я вернувся в життя, а тут душно
а тут холодно дуже і сумно
а тут сльота скрізь темні обличчя
і у мене обрізані крила
я прошу не снись не треба
я забути не можу про тебе
я своє почуття закриваю
тільки ніч вже мене не міняє
я весь час просто про тебе
я весь час просто з тобою
я кричу в небо не треба
і від себе штовхаю рукою
і немає як битись тут серцю
в чорно-білій темній свободі
тут живу я по звичнім потребам
а так хочеться знову в любові
і кричу знову я в небо
що за гра у вас там зі мною
я не можу більше не треба
я так хочу жити без болів
я вернувся в життя, а тут душно
а тут холодно дуже і сумно
а тут сльота скрізь темні обличчя
і у мене обрізані крила
а Вам смішно на мене дивитися
як я все намагаюсь змінити
щоб з людиною я міг залишитися
я їй крила свої дав обрізати
і тепер я не можу злетіти
щоби бути знову на небі
я свій вибір зробив дуже швидко
і тепер я не ангел, а нелюдь
я залишився знов між світами
де немає простору в часі
де немає на жаль тут уяви
і ніколи не зайде кохання
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029767
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2025
автор: Андрій Листопад