Ранок розплющив очі блакитні,
З сестрою зорею вітатись хотів.
Та не вдається ніяк їм зустрітись,
Як він прокидається - нема її.
Коли світанок тихенько крадеться,
Згасає на небі вечірня зоря.
Бо споконвіку уже так ведеться -
Усьому в природі своя є пора.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029742
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.01.2025
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський