[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=7qT1tP7h5bo[/youtube]
Дні зимові спливають повільно.
З нетерпінням чекаю весни,
І листаю всі дні я невільно,
Що залишать у згадках сліди...
Снігопади, заноси, завії,
І квітучий від снігу мій сад,
І живучі у серці надії,
Безкінечний, бажаний їх ряд.
Розкладаю їх так, як умію.
Головне в них, щоб віра жила.
Десь на обрії хай бовваніє,
Щоб здійснитись колись все ж змогла.
Неважливо, чи перша здійсниться,
Чи середня в моєму ряду.
Завжди зможу у ній розчиниться,
Я - Н а д і я в надії живу.
Кожну з них до душі пригортаю,
Вірю в краще, завжди було так.
Із надій своїх долю сплітаю,
Кожна з них - неповторний їх смак.
І нехай не всі разом здійсняться,
Терпеливо чекатиму їх.
Так буває, що просто насняться,
Все ж щасливою буду... не гріх...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029699
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2024
автор: Н-А-Д-І-Я