Бездолля, бездолля гуляє по полю,
І котить бездолля сваволю,сваволю,
Кружляє народжении лист кучерявии,
Полинням гірким напоєні трави.
Розбурхана ніч береже чорну темінь.
У вічніи задумі дуби, наче кремінь.
Яку ж то зорю треба враз запалити,
Щоб ясним вогнем темноту освітити.
Чи буде те щастя і радісна доля,
Чи хтось покарає колись ту сваволю?
Чи зносить вона те нікчемне вбрання,
Щоб лиш добротою вдяглася земля?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029698
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2024
автор: Надія Тополя