Партнери
В одну сутужну і морозну зиму,
Коли до лісу голод завітав,
Громада лісова «косого» з’їла,
Хоча спочатку і ніхто не планував.
Але так вийшло – шлунку не накажеш,
Зібрали звірі гроші на вінок,
А що писати, від надміру вражень,
У колективу якось не знайшлось думок.
«Від ворогів» - хтось мовив зблизька,
- Та він не ворог нам – Лисичка повіла,
Такий приємний був, поступливий зайчисько,
Усі так думали, не тільки я одна.
Тоді «Від друзів» - знову хтось озвався,
Ведмідь відрізав: - Друзів не їдять!
Дружити з ним ніхто і не збирався,
А зараз вже і пізно починать…
Нарешті Вовк підсумував ідеї:
- Товариші, зупинимось на тім,
Напишем по простому – «Від партнерів»,
І не образливо і зрозуміло буде всім.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029692
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2024
автор: Костянтин Вишневський