А ти розігнала мене як комета
скрізь зірок злетів я з орбіти твоєї
і може б летів я і далі до тебе
як би не ці діри у чорній пустелі
а я не гадав що я буду на небі
на сьомому небі від тебе злітати
а я не чекав що можу від тебе
так просто крізь хмари дощем облітати
так просто згасають зірки у небі
миттєво засяяв в твоєму сузір'ї
ти просто сяйвом своїм ріжеш небо
уламки опаленні дощ із каміння
а хтось так хотів летіти з тобою
як би не ці діри у чорній в пустелі
зірвавшись на кванти хотіли відчути
як вітер зірковий бавить у небі
така ти холодна в синьому сяйві
але так красива та дуже яскрава
така ти вродлива та ніжна безкрайня
вселенна для мене для мого кохання
але я лечу знову на Землю
собою збиває оточені мрії
і наче мене розвертає до тебе
але вже тримає мене тут тяжіння
а ти розігнала мене як комета
скрізь зірок злетів я з орбіти своєї
і може б летів я і далі до тебе
як би не ці діри у чорній пустелі
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029685
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.12.2024
автор: Андрій Листопад