Заховаєш її десь далеко під серце
І собі всі залишиш і мрії й думки...
І по венах ходитиме ніжність із перцем,
Коли візьмеш в долоні її дві руки.
Заховаєш і будеш лиш цим себе гріти
І у снах відкривати із нею світи....
І чи дощ, чи гроза- навчишся радіти
Тим що поруч із нею іти будеш ти.
Заховаєш її десь далеко під серце
І нікому-нікому її не віддаш...
А вона як тату, не стирається ...й вперше
Ти зрадієш тому, що вона не міраж.
© Marmeladka ✍ Таня А.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029639
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.12.2024
автор: marmeladka