– Геть нахабний вітровій –
зачинив вікно Матвій.
– Що ти, вітре, устругнув?
– До землі вазон зіпхнув.
З підвіконня зліз мерщій,
й покотився за кущі.
– А тепер летиш куди?
– На городи, на сади.
– На городі щось утяв?
– Гарбузи є, не потяг.
– А в садах затіяв шум!?
– З гілок яблука трушу.
– Нащо яблука в траві?
– Для звірят малих, повір.
– Досить, вітре, годі, вшийсь,
діткам яблук залиши.
Втих, образився вітрець
і подався навпростець
може в поле, може в ліс,
хазяйнує вітер скрізь.
06.12.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029438
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2024
автор: на манжетах вишиванки