Th. Wyatt. Once as methought Fortune me kissed український переклад




Джерело  оригіналу:

Sir  Thomas  Wyatt.  The  Complete  Poems.  Edited  by  R.A.  Rebholz.  Penguin  Random  House  1978.

Оригінал:

THE  LOVER  REJOICETH  THE  ENJOYING

OF  HIS  LOVE.

ОNCE,  as  methought,  Fortune  me  kissed
     And  bade  me  ask  what  I  thought  best,
     And  I  should  have  it  as  me  list,
Therewith  to  set  my  heart  in  rest,

       I  asked  but  my  lady’s  heart,
To  have  for  evermore  mine  own  ;
Then  at  an  end  were  all  my  smart  ;
Then  should  I  need  no  more  to  moan.

       Yet  for  all  that  a  stormy  blast
Had  overturn’d  this  goodly  day  ;
And  fortune  seemed  at  the  last
That  to  her  promise  she  said  nay.

       But  like  as  one  out  of  despair,
To  sudden  hope  revived  I  ;
Now  Fortune  sheweth  herself  so  fair,
That  I  content  me  wondrously.

       My  most  desire  my  hand  may  reach,
My  will  is  alway  at  my  hand  ;
Me  need  not  long  for  to  beseech
Her,  that  hath  power  me  to  command.

       What  earthly  thing  more  can  I  crave  ?
What  would  I  wish  more  at  my  will  ?
Nothing  on  earth  more  would  I  have  ?
Save  that  I  have,  to  have  it  still.

       For  Fortune  now  hath  kept  her  promess,                              
In  granting  me  my  most  desire  :
Of  my  sovereign2  I  have  redress,
And  I  content  me  with  my  hire

Мій  український  переклад:

Закоханий  радий,  що  насолоджується  коханням

Щаслива  доля  цілувала
Мене  –  чи  так  я  уявляв.
Чого  бажаю,  запитала,
Щоб  я  у  серці  спокій  мав.

Про  серце  милої  прохання  —
Назавжди  стало  щоб  моїм.
Тоді  б  скінчилося  страждання,
Я  б  розлучився  з  болем  злим.

Та  раптом  буря  увірвалась,
Щоб  день  мій  ясний  засмутить.
І  долі  присудом  здавалось
Відмовити  в  останню  мить.

Проте  від  відчаю  раптова
Мене  надія  підняла,
І  доля  знов  така  чудова,
Що  похвалу  лиш  здобула.

Вже  близько  те,  чого  бажаю,
Своїм  хотінням  я  велю,
Тієї  довго  не  вмовляю,
Чиї  накази  визнаю.

Із  благ  земних  іще  що  любо?
Чого  ще  хочу  досягти?
Вже  на  землі  шукать  не  буду,
Що  маю,  хочу  зберегти.

Дала,  що  обіцяла,  доля,
І  маю  те,  чого  бажав.
Відплата  є  за  брак  спокою,
А  більшого  не  вимагав.

Переклад  24.12.24

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029433
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2024
автор: Валентина Ржевская