[b]То є природньо[/b]
-А, ви?
-Ви, задумувались над цим?
-Вони помирають.
- Сотні мілліонів.
-Виживає, виживає один.
-Кожної ночі?
-Ви, настільки охочі?
Хтось посміхнувся:
- Я через ніч.
Один із мілліона
Лиш пацифіст.
І той маленький,
Що ще не доріс.
Для насолоди щоночі
Вбиваєм, уже й не рахуєм,
Самі ж оживаєм.
Ото ми такі-
Вбивці двоногі,
А уявіть було б скільки клонів.
Хоч би наркотики, те є спиртне -
Померли клітини й кайф настає.
-Значить ви вбивці.
Й дуже охочі,
По кілька разів
Кожної ночі.
***
Їх годували не грудьми,
Ось чому вони не такі як ми.
Когось й годували
Та не облизали,
Ось чому вони зажерливими
З часом стали.
Нове покоління,
Нова генерація
Двійників зклонована нація.
Вони перші в усьому,
Посідають на троні.
Їх годували не грудьми,
Вони ніколи не були людьми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029405
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2024
автор: oreol