Світає день. І сонячно душі,
Що бачиш сплеск розхмареного неба,
Лиш іноді негадано для тебе -
Простягне доля промінь - на межі.
Хитає Всесвіт утлий наш ковчег
Серед просторів дощових Європи.
І тут витають страху ізотопи
У натовпах, у велелюдді черг.
Такий огром всесуєтний людей -
І барв облич, і націй різномовних .
Пливе Ковчег, жаданням спільним повний, -
Лиш вижити між буряних страстей...
А десь смеркає ранок і громи
Розлюченим металом палять землю...
І жадібно нас небеса приємлють -
Та стоїмо у битві хижій ми...
Ще обіймає мати немовля
І дума наша стогне поміж нами,
І б'ють у дзвони злотоверхі храми,
Бо сяє ще над Всесвітом зоря...
#Світлана_Імашева
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029396
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.12.2024
автор: Світла(Світлана Імашева)