Така ненависть... це не до добра.
Налиті люттю очі - почорнілі,
спеклась холодна кров. Чи вже пора
пролити ж бо невинну? - Знавіснілі
слова не з го́рла, а з горла́ - поцвілі.
А дні чиїсь так само чорно-білі,
сірі... О ні, не звірі ви не звірі!
Потвори! Ваші язики спітнілі
зализують портрети на стіні,
поки коліна голі, недозрілі
повзуть по своїх (неживих)... Війні
ви присягаєте на вірність. Цілі!
Ви всього-на-всьго лиш тільки ці́лі -
тупі, безглузді, в корінь знахабнілі,
в своєму божевіллі розпашілі...
Війною дні малюєте... не білі -
в палітрі кольори усі згорілі.
Така ненависть - це не до добра,
вона вас їсть давним-давно, віками.
Мабуть, уже поглинути пора
цю нечисть із кривавими руками.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029384
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2024
автор: Ксенія Фуштор