[i]Обвуглена крига ляже на папір...
[/i]
Писала душею, ніколи - живими вустами,
Боялась розлуки і знала свою заметіль.
Мовчала гіркими і надто їдкими сльозами,
Аби перетишити кригою кований біль...
Її оглядали чорнилами вимиті очі,
Судили серця, що лишились на битому склі.
Вона озирала висоти, задиво пророчі,
Шукала спасіння між інших... [i]Вони[/i] ж відняли...
Зраджена, сива й нікому нічого не винна,
Вибита сумом, неначе полегла трава.
Вона все писала, немовби завигідно пінна,
Насправді ж камі́нна, насправді - занадто жива...
10.12.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029334
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.12.2024
автор: Сара Ґоллард