Здавна повелося, на столи дубові,
Застеляли сіна й пишних скатертин,
Вся рідня збиралась в мирі та любові,
На таке застілля, наче із картин.
На столі дванадцять є пісних наїдків,
І узвар з кутею знані з давнини.
Дідух скраю столу – символ наших предків.
Смажені грибочки й риба з глибини.
Борщ пісний із печі і квасоля в ньому,
В ющці вабить око, наче блиск перлин,
Варена картопля віджене утому,
Квашена капуста – стишить часу плин.
А вареник з маком, як у мед по шию,
Не існує в світі більше смакоти.
Яблука із діжки кожухом прикрию,
Бо таке хурделить, може замести.
Йди кутю, Морозе, куштувати в хату,
Щоб свята зустріти в радості усім,
Зберегти країну дружну і багату,
Миру і достатку, щастя в кожен дім.
25.12.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2024
автор: Інна Рубан-Оленіч