«Я лиш чекаю, щоб ви знову написали,
як дощ змиває сум з німих облич»,
А я його в долоні обіймаю,
Ти там все змив, а це мені позич …
Я вже й забув, як я словами обіймаю,
Я вже й забув, мене кудись поклич,
Туди де вітер у віршах зітхає,
І губиться серед чужих облич …
Я вже й забув про ці шалені крапки,
Про коми, що насправді у кінці,
І про кінці, які лише початки,
Які ж то чари у людській руці …
А може дочекаюся у прозі,
Немає може щастя у вірші,
Там десь сидітиму з тобою на порозі
Триматиму тебе всю на руці …
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029294
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2024
автор: Дружня рука