Два вірші сера Томаса Ваєтта про випадки. Переклади



У  віршах  обіграється  слово  hap  —  випадок.  У  першому  вірші  випадок  щасливий,  хоча  постає  з  нещасливих  обставин,  у  другому  —  навпаки.  Заголовки  в  обох  випадках  редакторські,  тому  можливо,  що  у  віршах  йдеться  не  про  кохання.


Джерело  оригіналів:  Sir  Thomas  Wyatt.  The  Complete  Poems.  Edited  by  R.A.  Rebholz.  Penguin  Random  House  1978.

The  lover  rejoiceth  against  fortune  that,  by  hindering  his  suit,  had  happily  made  him  forsake  his  folly

In  faith  I  not  well  what  to  say,
Thy  chances  been  so  wondrous,
Thou  Fortune,  with  thy  diverse  play
That  causeth  joy  full  dolourous
And  eke  the  same  right  joyous.
Yet  though  thy  chain  hath  me  enwrapped,
Spite  of  thy  hap,  hap  hath  well  happed.

Though  thou  me  set  for  a  wonder
And  seekest  thy  change  to  do  me  pain,
Men’s  minds  yet  may  thou  not  order,
And  honesty,  an  it  remain,
Shall  shine  for  all  thy  cloudy  rain.
In  vain  thou  seekest  to  have  me  trapped.
Spite  of  thy  hap,  hap  hath  well  happed.
In  hindering  thou  diddest  further
And  made  a  gap  where  was  a  stile.
Cruel  wills  been  oft  put  under.
Weening  to  lour  thou  diddest  smile.
Lord!  how  thyself  thou  diddest  beguile
That  in  thy  cares  wouldest  me  have  lapped!
But  spite  of  thy  hap,  hap  hath  well  happed.

Закоханий  радіє  всупереч  долі,  яка  створила  перешкоди  для  його  залицяння  і,  на  щастя,  спонукала  його  відмовитись  від  його  безумства

Я,  справді,  що  сказать,  не  знаю:
Хоч  спершу  гарно  все  було,
Інакше  раптом  доля  грає:
За  гарним  вслід  гірке  прийшло,
Та  це  до  щастя  призвело.
Хоч  твій  ланцюг  мене  тримав,
Неуспіх  мій  успішним  став.

Реклама

Хоча  мене  ти  і  вражаєш,
І  можуть  зміни  біль  нести,
Та  розуму  не  направляєш,
І  чесності  –  перемогти,
Як  сонцю  –  за  дощем  зійти.
Дарма  ти  хочеш,  щоб  я  впав,
Неуспіх  мій  успішним  став.

Тепер  ти  хочеш  шкодить  далі:
Мости  на  річці  –  скинеш  їх,
Жорстокі  захист  твій  дістали,
Ждуть  плачу  –  твій  почують  сміх.
Та  ось  в  тенетах  ти  своїх:
Турбот  тяжких  я  не  дістав,
Неуспіх  мій  успішним  став.

Переклад  22.12.2024
Of  the  contrary  affections  of  the  lover

Such  hap  as  I  am  happed  in
Had  never  man  of  truth,  I  ween.
At  me  Fortune  list  to  begin
To  shew  that  never  hath  been  seen  –
A  new  kind  of  unhappiness.
Nor  I  cannot  the  thing  I  mean
Myself  express.
Myself  express  my  deadly  pain,
That  can  I  well  if  that  might  serve.
[10]  But  why  I  have  not  help  again,
That  know  I  not  unless  I  sterve
For  hunger  still  amidst  my  food  –
So  granted  is  that  I  deserve
To  do  me  good.
To  do  me  good  what  may  prevail?
For  I  deserve  and  not  desire
And  still  of  cold  I  me  bewail
And  raked  am  in  burning  fire.
For  though  I  have  –  such  is  my  lot  –
[20]  In  hand  to  help  that  I  require,
It  helpeth  not.
It  helpeth  not  but  to  increase
That  that  by  proof  can  be  no  more:
That  is  the  heat  that  cannot  cease,
And  that  I  have,  to  crave  so  sore.
What  wonder  is  this  greedy  lust:
To  ask  and  have,  and  yet  therefore
Refrain  I  must.
Refrain  I  must,  what  is  the  cause?
[30]  Sure,  as  they  say,  ‘So  hawks  be  taught.’
But  in  my  case  layeth  no  such  clause
For  with  such  craft  I  am  not  caught.
Wherefore  I  say,  and  good  cause  why,
With  hapless  hand  no  man  hath  raugh
Such  hap  as  I.

Про  суперечливі  почуття  закоханого

Той  випадок,  що  нині  стався,
Ще  вірному  не  випадав.
Зі  мною  першим  він  спіткався,
Ніхто  ще  не  переживав,
Щоб  так  –  нещастю  наставати.
Про  це  ще  й  марно  намагався
Я  сам  сказати.

Я  сам  сказати,  як  страждаю,
Зумів  би,  щоб  це  послужило,
Та  допомоги  не  стрічаю,
Смерть  помогла  б,  коли  б  спостигла.
Голодний,  хоч  харчів  чимало.
Мене  так  вдячність  одарила,
Щоб  краще  стало.

Щоб  краще  стало,  що  спіткає?
Заслуги  є,  нема  бажання.
І  холод  все  мене  терзає,
І  полум’я  –  без  погасання.
Хоч  те  в  руках  –  зізнатись  гірко  –
Від  чого  мав  би  я  сприяння,
Нема  підтримки.

Нема  підтримки,  лиш  підсилить
Те,  що  вже  має  припинятись.
Лютує  жар,  мене  не  звільнить,
Що  є,  до  того  мушу  й  рватись.
Порив  не  може  вдовольнитись.
Хоч  спразі  і  не  вгамуватись,
Слід  ухилитись.

Слід  ухилитись,  в  чім  причина?
Так,  кажуть,  соколів  навчають,  –
Їх  не  годують,  та  безвинно
Мене  цим  засобом  карають.
Та  випало  це  не  для  вигадок.
Хай  без  уваги  не  лишають
Той  випадок.

Переклад  23.12.2024

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029284
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.12.2024
автор: Валентина Ржевская