але
туман милосердя
на тріщини шиб накладає подихи —
холодні — такі тримаються довше
твоїх гарячкових,
й ворушаться стручкові тельбухи
нутром відчуваючи —
грішне від праведного не
віддереться без лущення й тріску —
то може тому так тріщить цвіркунами
трава що поволі жовтіє й сохне,
то може тому конденсується
цей змащувальний туман
де відрізняєш навпомацки
раптову кропиву від раптового
жального спогаду —
й де може в кропив'яниках
ночує світло — що знає —
як знає кожне із них —
скільки разів і з якою відвертістю
слід засоромити
зелені ягоди до червоніння,
і струшує пугач з пір’я в туман
рештки черствих вітрів —
й очі його совині —
теж і скляні і з тріщинками,
але
27.10.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029245
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2024
автор: Тарас Яресько