Дивлюсь на цих людей, їх забаганки,
Що як цигани сонцем крутять,
Толочуть воду в ступі, чи то мутять.
Отож бо люди подивіться,
Що робиться на цьому світі розберіться.
Невже Господь забув, коли Ісус родився,
Адже це син його на світ з'явився.
А не забув, для чого дозволяти,
Різдвяне свято у числі міняти?
Терзають сумніви мою невірну душу,
Тому сказать про це я в голос мушу.
Що не господь створив людину,
А люди у важку, чи радісну годину,
Придумали всевишнього, ще й пекло й рай,
Та й віру не одну, що хочеш вибирай.
Хоч кришну, мусульман чи іудею,
Католиків чи християнськую ідею....
Тому то я нікому не брешу,
Не вірю ні у що, тому і не грішу.
В. Небайдужий.
Грудень 2024 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.12.2024
автор: Небайдужий