І буде радість…

Закінчиться  війна  й,  нарешті,  настане  весна  –
посміхнеться  мама  –  посміхнешся  й  ти...
Зустріне  обіймами  ніжними  вдома  тебе  вона  –
увесь  смуток  зникне  від  рідної  теплоти!

І  буде  радість  й  щастя  кола  рідної  сім’ї  –
зустріч  міста  де  виросла  рідненька  ти...
Гамір  й  сміх  друзів,  що  безмежно  раді  тобі  –
соняшники  нарешті  почнуть  сонцем  цвісти!

Рідні  вулиці  й  двори  миром  огорнуть  –
забудуться  всі  тривоги  і  страхи...
Стіни  неспокою  в  небуття  кануть,
щоб  прокричати  –  не  буде  більше  пихи!

Знаєш  і  буде  радість  і  моя  зустріти  тебе  –
мою  весну,  свободу  і  найкращого  суддю,
що  з  лабіринту  на  сонце  сліпого  проведе  –
побачити  сенс  і  посмішку  найдорожчу  твою...

Буде  радість,  адже  радість  це  тільки  ти,
буде  й  любов,  бо  справжня  знову  ж  ти...
Все  буде  –  ти  тільки  ніколи  не  сумуй  –
свої  сили  у  вірне  русло  спрямуй...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029167
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2024
автор: VictoR