ЗАЛИШАЄТЬСЯ ПАМ’ЯТЬ



Залишається  пам’ять.  
Позбуваються  чар  талісмани.  
Передвісники  долі  безсилі,  
а  тиша  свердлить  темноту.
Вже  змирилася,  досить,  
не  погоджуся  знову  на  рани.
І  бодай  випадково,  
кохання  вже  не  підпущу  й  на  версту.
В  самоті  від  боялась.  
Прийшло  врешті-решт  розуміння.
Не  буває  провин,  
а  спливає  запізнє  прозріння  душі.
Мрія?  
Зайве!  
А  якщо  навкруги  цілий  світ  безгоміння.
Чи  ж  то  варто  писати  без  нього  
йому  заскорузлі  вірші?
Ми  творили  майбутнє.  
Ми  бажали  розмови  живої.  
У  цім  світі  для  щастя  відведений  
чітко  відмірений  вік.
Нам  лишилася  пам’ять,  
а  ще  рим  нескінченні  сувої.
Без  прощання  прощання.  
На  жаль,  без  розлуки  розлука  навік.  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029166
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.12.2024
автор: на манжетах вишиванки