попаяні в околицях нуля
просіяні крізь матриці наврочень
заточені виходити з оточень
вдихаючи солодкий пар гнилля
<
ошпарені / ошкірені / чужі
не вишколені впасти на коліна
на втрачених армованих руїнах
із відблиском кривавої іржі
<
звиваються слизькі вужі думок
злягаються химер нервові тіні
і тоне сонце у ядучій піні
де неба край обпалений розмок
<
пустилися гранітних берегів
скрутилися спіралями дороги
чи крила рвати, чи ламати роги
чи дертися крізь батоги вітрів
<
усе одно_ все рівно_ і не суть
під масками у кого скиснуть сльози
багряні хвилі соціопсихозу
дракар на скелі забуття знесуть
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.12.2024
автор: Ки Ба 1