Всі дивуються мені, що такий високий,
Лиш листва та пташка торкнеться до очок,
Я ж увись, ближче до неба, де хмаринки,
Веселять, мене втішають, як перлинки.
Унікальні плями, красиві на шкірі,
Поміж ними білі смужки,заздрять звірі,
Кажуть славний гордовитий. Ще в цьому суть,
Мене дуже часто доброзичливим звуть.
Зазирну в неба блакить, ото б злетіти,
Та весь час відволікають малі діти,
Хоч не дуже довга шия нагнусь низько,
Вже голівка ніби поряд, зовсім близько.
Хоч і маю, довгий, півметровий язик,
До попкорну, цукерок, ну зовсім не звик,
Воно й справді, смачненьке і солоденьке,
Та я краще посмакую все зелененьке.
Гілочки, тоненькі, з листячком в торбинці,
Принесіть, нині такі, люблю гостинці,
Милі дітки, посміхніться, всім приємно,
Я ж пройдуся величаво, нахилюсь чемно.
Вам подякую за все, мої хороші…
Ви до мене, частіше приходьте в гості!
21.12.2024р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1029002
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2024
автор: Ніна Незламна