[b]Я[/b] так люблю і вроду, і добро,
[b]В[/b]еличне поєднання у людини,
[b]З[/b]а ними ніжність дихає, тепло,
[b]А[/b] це святиня неньки України.
[b]Х[/b]вала її, що так зростила нас,
[b]В[/b]едучи вправно нас до перемоги,
[b]А[/b]таки відбиваючи не раз,
[b]Т[/b]актуючи, звільняючи дороги.
[b]І[/b] скільки б не пройшло іще часу,
[b]Д[/b]аремно тиснуть, нас же не зламати,
[b]Е[/b]нергію, душевність і красу
[b]Є[/b]днає все найкраща наша мати.
[b]К[/b]уди не підеш - захистить завжди,
[b]Р[/b]оками серцем в спеку і у холод,
[b]А[/b] в світі кращу звісно не знайти,
[b]С[/b]маку її відчуєш ти по колу.
[b]А[/b] рідний дім - це ненечка земля,
[b]Й[/b]ого ми не забудемо ніколи,
[b]Д[/b]іброви милі, в зе́лені поля
[b]У[/b]се бринить, як неповторність мови.
[b]Ш[/b]кода́ мені - не мирна ще зоря,
[b]А[/b]ле я знаю, посміхнеться воля!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028982
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.12.2024
автор: Наталі Косенко - Пурик