Щодень п’ю чари рідної землі,
Що Господом дарована мені.
П’ю чари ті і не впиваюсь ними
Із пралісами й далями ясними.
Дивуюсь і молюся цій красі,
Як перший промінь скаче по росі,
Як посмішки йому шлють сонні квіти,
Радіючи і дню новому, й літу.
Вслухаюся в зозулине «ку-ку»,
Що підкорило простір у гайку,
І відчуваю: я жива людина,
Якщо радіти вмію світлій днині.
25.11.2024.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028946
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.12.2024
автор: Ганна Верес