Прегорде слово «крах». Є велич у руїні.
Не варті всі вінці тернового. Людині,
що втратила себе у битві наджорстокій,
дарується взамін якиїсь дивний спокій,
і чим її не муч, як не бери на кпини –
з її сухих очей не витиснеш сльозини.
Між суєтних людей мов тінь вона живе,
її довічний біль – як поле силове.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028887
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2024
автор: Світлана Себастіані