Покручені, безлисті ще дерева
Розкинуть віття просто в небеса.
Ти подивись,
поглянь, яка краса:
Цей перший дощ напровесні з небес.
Злетіти вверх, де розум мій воскрес,
Зустріть тебе і – зникнуть. В небуття
Піти полегко і безжурно.
Лиш виття,
Неспокій і самотність цього вітру,
Що залишивсь без чергової жертви.
І погляд в небеса встромити мертвий.
В ці свіжі, ще весняні небеса.
...2001.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.12.2024
автор: Анно Доміні