*****
Наші воїни-солдати
З ворогами воювати
Йдуть, щоб Україну-мати
Захистити, їм не дати
На поталу, бо єдина
В кожного з нас Батьківщина.
Ні, не вдасться в нас забрати
Ворогам її. Солдати,
Що її боронять нині
В ній же, – в рідній Батьківщині,
Ворогам ввік не здадуться,
Їм нізащо не дадуться,
Будуть Україну-мати
Рідну мужньо захищати
Стільки, скільки доведеться.
А поразки не діждеться
Ворог їхньої повіки.
І поля, й ліси, і ріки,
Й гори, і лани, й діброви…
І не може бути мови,
Щоби ворогу віддати
Їх. Ні, Україна-мати
Буде нашою повіки.
Не дамо її вовіки
Ми йому. Війна триває
Й серце в грудях розриває.
Серце плаче та ридає,
У війні цій вкрай страждає.
Та мине війна-тривога
І до нашого порога
Прийде мир, увійде в хату
Нашу рідну та багату
На добро, любов і щастя.
Вижене він це нещастя,
Що до нас прийшло зі сходу
Й нищить матінку-природу
І будинки, і вбиває
Всіх, хто рідний край кохає
І щосили захищає,
Адже іншого немає,
Окрім нього і не буде.
Йде війна, але здобуде
Край наш світлу перемогу.
Йдуть йому на допомогу
Й воїни із-за кордону,
Щоб боротися до скону
Ворогів, які напали,
Поки солодко ми спали
Уночі. Та ми устали
Й відсіч гідную їм да́ли,
Показали міць і силу.
Україну нашу милу
Стали мужньо боронити.
Ні, її їм не схопити.
Проженемо ми їх з краю
Нашого, війну до краю
Враз довівши. І не стане
Більш її, а мир настане
Той, що буде вік тривати
Й душі наші зігрівати
Ніжно, наче сонце красне,
Дивовижнеє, прекрасне.
Євген Ковальчук, 10. 03. 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028821
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.12.2024
автор: Євген Ковальчук