Тато Ромчика й Аліни
Захищає Україну.
Але на зимові свята
В дім прибув в відпустку тато.
У шпиталі тату Йвану
Зашивали рвані рани.
Вдома мусів відпочити,
Щоби міг іще служити.
Діти татка стріли рвійно,
Узяли в свої обійми.
Віршики йому читали,
Малювали і співали.
А як сніг потішив зір,
Вийшли з таточком у двір
І зліпили зі сніжка
Хлопця бравого – Сніжка.
Дали шарф йому і шляпу,
На гілчасті гострі лапи
Рукавички одягнули,
Губи в усміх розтягнули.
З моркви ніс Сніжку зробили.
Очі, брови приліпили.
Вклали ґудзики з вуглин.
Виліпили доня й син
Ще і снігову дитину.
Мовив тато: «Доню, сину!
Зі Сніжком у ряд, прошу я,
Станьте! Вас сфотографую!!
Злилися в одну картину.
Тато їм зробив світлину.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028764
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2024
автор: Крилата (Любов Пікас)