Моя зимонько люба, обійми мене сніжно,
Кришталями сніжинок в танку закружляй,
Обійми не морозом, а так мило і ніжно,
Вальс зимовий на скрипці мені ти зіграй.
Ти приходиш крізь ночі, мов біла пір’їна,
Мов уквітчана сріблом ти пісня мовчання.
Твоє серце – крижина, у ньому – перлина,
А в моєму – тобою зачарування.
Твої подихи – вітру прозорого зваба,
Що цілує дерева й біжить на дахи.
Моя зимонько люба, ти для серця приваба,
Що сніжинками шепче мені білі казки.
Обійми мене ніжно, моя мила чаклунко,
І стань ковдрою білою на душі ти моїй.
І зіграй ти мені, хай мелодія лунко
Долітає у небо до самої зорі.
Я вдихну твій мороз, мов прозорість холодну,
Загорнуся в платок й буду слухать мелодію.
Кришталева ти зимо, моя мила природо,
Ти зіграй свою сніжну найкращу рапсодію.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028731
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2024
автор: М_А_Л_Ь_В_А