(Гумор)
До Німеччини поїхав Василь та Наталка,
Кажуть там зарплата краща і гарна рибалка.
Із неділю смакували баварські сосиски,
Пили пиво, а до кави жували іриски.
Захотів Василь борщу, бо то справжня страва,
Каже жінці:-Навари, моя кучерява.
-Добре! Буде борщ тобі, тільки купи м’яса,
Та не просто якусь рульку, а бери з запасом.
Чоловік подавсь на ринок м’ясо купувати,
Кіл із п’ять ребер свинячих притягнув до хати.
А Наталка і питає:- Ти ж не знаєш мову,
Як же німці зрозуміли твою загадкову?
-А навіщо мені мова? Василь аж регоче.
-Зможе кожен українець, як борщу захоче!
Світер зкинув, показав свої ребра файні
І зарохкав як кабан, що живе у стайні.
-Ото диво, засміялась з Василя дружина,
-Якщо буде твоя ласка, йди до магазина.
Олів’є зготую завтра, звесели дівчаток,
Купи трішечки ковбаски і яєць десяток.
17.12.24р. Олександр Степан.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028727
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2024
автор: Степан Олександр