Старий гусляр на сіножаті
за краєць хліба заспівав:
«Сідай до столу, чим багаті,
хоч небагато маєм страв,
але голодного не кинем,
тобі далеко ще іти…» –
якщо у серці ти людина
спасеш людину від біди.
І полилася над ланами
дума про щедрі врожаї,
про знищені війною храми,
про душ продажних кураї*…
Які ж ми в біса Божі діти,
вбиваєм з іменем Христа?
Чеснот багато в білім світі,
одна з найбільших – доброта.
17.12.24р.
*Курай – перекотиполе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1028706
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.12.2024
автор: Микола Соболь